О.П. Верещинський, канд. техн. наук, генеральний директор ТОВ «ОЛИС» (м. Одеса)
Деякі агропромислові підприємства і холдинги, досягнувши успіху у виробництві зерна, прагнуть створити або розширити відділення з його переробки. Часто в їх поле зору потрапляють виробництва з виготовлення борошна або крупи. На жаль, більшість керівників, які освоюють цей новий для себе вид бізнесу, схильні до помилок у виборі ефективних засобів його реалізації, адже переробка зерна глибоко специфічна. Спробуємо без заглиблення у технологічні аспекти прояснити основні організаційно-технічні підходи до створення успішного переробного виробництва.
Усі основні положення, сформульовані для млинового виробництва*, справедливі і для виробництва круп. Винятком є тільки те, що при переробці зерна у крупу помольних партій не формують, а всі, партії, що надходять, переробляють окремо з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Відмінності у технології переробки окремих видів зерна визначають спеціалізацію круп’яних виробництв. Залежно від особливостей технологій і раціонального використання сучасного обладнання існують такі круп’яні виробництва: універсальні; з вироблення кукурудзяної крупи для харчових концентратів; з переробки гречки, вівса; з вироблення зернових пластівців.
Технології пшеничної, ячної, перлової і горохової крупи мають багато спільних технологічних операцій, що виконуються на однакових машинах. Як правило, подібні технології об’єднують до єдиних виробництв, що звуть універсальними. Переведення устаткування з виробництва одного виду крупи на інший здійснюється при його повній зупинці шляхом його зачищення, заміни робочих органів деяких машин і зміни маршрутів руху ряду продуктів. Залежно від потужності виробництва така перебудова може тривати від кількох десятків хвилин до однієї робочої зміни.
Універсальні виробництва часто створюють з можливістю переробки проса у пшоно і кукурудзи у крупу, подрібнену без відбору зародка. Універсальні виробництва об’єднують відносно нескладні технології, тому їх реалізація навіть при малій продуктивності, здійснюваній на малогабаритному обладнанні, відрізняється високою ефективністю.
Більшість харчових концентратів виробляють з кукурудзяної крупи та борошна. Останнім часом кукурудзяну крупу використовують і при виробництві пива, але для цього придатна крупа, вироблена з відбором зародка, й отримане з неї борошно. Технологія виробництва такої крупи включає досить складні, розгалужені процеси збагачення, що ефективно реалізують тільки на промисловому обладнанні. Таку технологічну схему доцільно створювати при продуктивності підприємства за зерном 50-60 т/добу.
Для переробки гречки у крупу ядрицю і вівса у вівсяну крупу також потрібні глибоко спеціалізовані технології, оскільки основні технологічні елементи та обладнання індивідуальні для кожної з технологій. Ефективність переробки гречки і вівса досягається лише на промисловому обладнанні, при мінімальній продуктивності підприємств 30 т/добу. Численні спроби реалізації зазначених технологій на міні-виробництвах виявилися неспроможними.
Технологічні лінії з вироблення зернових пластівців зазвичай включають до складу розглянутих вище круп’яних виробництв в якості заключного етапу переробки. Такі лінії дозволяють на одному і тому ж комплекті обладнання отримувати пластівці з різних культур, проте на практиці у структурі виробництва цієї продукції переважає вироблення вівсяних пластівців.
Слід зазначити, що переробка гречки, вівса і виробництво пластівців пов’язані з необхідністю використання процесів пропарювання і сушіння, що вимагають значних витрат теплової енергії. Тому на таких виробництвах доцільно будувати парову котельню, яка зможе виробляти пару при спалюванні гречаної і вівсяної лузги.
Тенденції розвитку вітчизняної зернопереробки обмежені внутрішнім ринком збуту готової продукції. Абсолютно ясно, що у перспективі переробна промисловість обмежиться 20-30 виробництвами національного масштабу, підтримуваними державою або ж великими споживачами. У той же час збережеться і безліч виробництв регіонального рівня з продуктивністю до 100 т/добу, що значно перевищують першу групу підприємств за сумарними обсягами переробки.
З точки зору економічної ефективності, переробку зерна доцільно організовувати ближче до місць його виробництва, де також нижче оренда площ і дешевша робоча сила. Як правило, такі виробництва орієнтовані на не дуже віддалених міських споживачів. З урахуванням постійного зростання вартості перевезень зазначені тенденції будуть посилюватися.
Створення ефективних і прибуткових переробних виробництв з урахуванням рівня їх технічної складності і капіталоємності цілком доступно як окремим агропромисловим підприємствам або холдингам, так і регіональному бізнесу у цілому. Тому завданням переважної більшості переробних підприємств буде регіональне лідерство, яке забезпечується подальшим розширенням ринку збуту продукції через створення наступних виробництв: макаронного, хлібопекарського, з вироблення харчових концентратів, з вироблення продуктів швидкого приготування і т.п. Організаційно-технічний рівень таких підприємств повинен забезпечувати сувору мінімізацію витрат сировини і енергії, лавірування у межах декількох «сильних» позицій асортименту, своєчасну реакцію на зміну попиту і швидке заповнення нових товарних категорій.
Виробництва з переробки зерна є складними інженерними спорудами й їх необхідно створювати по заздалегідь розробленими проектами. Рівень технічних завдань, що вирішуються у процесі створення виробництва, набагато вище рівня компетенції «експлуатаційників» навіть найвищої кваліфікації. Така робота під силу фахівцям, що глибоко володіють необхідним комплексом знань, де технології виробництва борошна, крупи і пластівців займають центральне місце.
Діяльність ТОВ «ОЛИС» заснована на розробці технологій і на виробництві обладнання з переробки зернових. Дослідницький і інженерно-технічний персонал нашого підприємства має спеціальне базову освіту (у тому числі і наукові ступені) з технології борошна, крупи та інших спеціальностей, що викладаються в Одеському технологічному інституті харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова. Частина наших співробітників розпочала свою трудову діяльність у науково-дослідних колективах і на підприємствах колишньої системи хлібопродуктів. Сьогодні вони мають значний дослідний і виробничий досвід галузевого рівня. Молоді співробітники зробили свої перші практичні кроки вже у нашій компанії. Їх відрізняє демократичність у виборі засобів вирішення технічних завдань і постійна потреба ревізії традиційних підходів. Основу нашої конструкторської групи і виробничого персоналу складають колишні верстатобудівники, чий високий професіоналізм відомий далеко за межами Одеси.
* Див. статтю в 4/2011, с.50
Опубліковано за матеріаламим
“Хлебопродукты” щомісячний
теоретичений и наукоко-практичений журнал
5/2011, С. 38-39
