Основні організаційно-технічні підходи до створення успішного млинового виробництва
Генеральний директор ТОВ “ОЛИС”, к.т.н. Верещинський О.П.
Деякі агропромислові підприємства та холдинги, досягнувши успіху в питаннях виробництва зерна, прагнуть створити або розширити його переробку. Часто в їхнє поле зору потрапляє млинове виробництво з вироблення пшеничного сортового борошна. Наші спостереження показують, що більшість керівників, які освоюють цей новий для себе вид бізнесу, схильні до помилок у виборі ефективних засобів його реалізації. Борошномельного виробництва характерна глибока специфіка, що виходить далеко за межі оповідань менеджерів з продажу того чи іншого виробника обладнання. У цій статті ми все ж таки спробуємо без особливого впровадження у технологічні аспекти прояснити хоча б основні організаційно-технічні підходи до створення успішного млинового виробництва.
У радянські часи розвитку борошномелля, як одному з головних складових продовольчої безпеки країни, приділялося величезне значення. На момент розпаду Радянського Союзу наша борошномельна галузь, як жодна галузь харчової промисловості, мала науково-технічний і виробничий потенціал світового рівня. Це стало результатом розпочатого у 70-ті роки масштабного переозброєння галузі. Основою переозброєння стали технології та обладнання швейцарської фірми “Бюллер”. Вітчизняне борошномелля отримало не лише передові засоби виробництва від світового лідера, а й права на їх серійне відтворення. Наша наука доповнилася світовим досвідом та вийшла на сучасні рубежі впроваджень. Разом з тим, основу борошномелля становить механіка, аеродинаміка та біохімія — науки не нові й усталені. Поштовх розвитку технології та техніки помелів, що почався як у нас, так і за кордоном у післявоєнні роки, до кінця минулого століття перемістився на рівень удосконалень. Тому, навіть нині для створення сучасного, технічно конкурентного млина виробництва зовсім не обов’язково купувати імпортне обладнання або залучати зарубіжних фахівців. І те, й інше у нас поки що є. Як показує практика, млини вітчизняної споруди, щонайменше втричі дешевші від імпортних виробництв, з такими ж показниками роботи. Тим не менш, бум поспіхом обладнаних міні млинів, змінився більш тонажними виробництвами, але переважно імпортними. Серед технічно відсталого, часто кустарного обладнання зустрічаються виробництва та світових лідерів. Однак, переважна більшість їх також не здатна забезпечити стійку прибутковість переробки в наших умовах господарювання. Ці виробництва, створені інших помелів, інший пшениці, розраховані інші умови експлуатації та інші результати. Таким чином, величезний термін окупності більшості новостворених виробництв є обов’язковою, але не єдиною платою їхніх власників за технічне невігластво, а також надмірна довіра до продавців передових технологій та НОУ-ХАУ.
Як правило, початкове сприйняття млина у більшості потенційних інвесторів концентрується на виробничому корпусі. Безсумнівно, це важлива частина, але тільки частина виробництва. Будь-який борошномельний завод, навіть найменшої продуктивності крім виробничого корпусу (власне млина) в обов’язковому порядку включає склад сировини, цех (склад) готової продукції, систему лабораторного, оперативного контролю та управління виробничим процесом, систему обліку та оформлення операцій із зерном. За своїми витратами створення, перелічені складові можна порівняти з витратами виробничий корпус. Однак без будь-якої з них успішне ведення виробництва неможливе.
Відомо, що для забезпечення успішного продажу якість виробленої продукції повинна задовольняти нормативним вимогам і бути стабільною. Щодо борошна, цю умову можна виконати, переробляючи зерно з певними стабільними властивостями. Однак партії, що його надходять, завжди відрізняються значною різноманітністю. Отримання партії зерна заданих характеристик (помольної партії) досягається змішуванням у необхідних пропорціях двох-трьох вихідних партій (компонентів). Зміна в помольній партії кількості або якості компонентів потребує зміни режимів переробки, що завжди пов’язане із втратами якості та виходу борошна. У цьому помольну партію необхідно складати тривалий період роботи, що потребує запасу вихідних партій зерна. Таким чином, склад сировини має забезпечувати приймання, роздільне розміщення, зберігання та подачу у виробництво вихідних партій зерна. Його ємність має дозволяти безперебійне забезпечення виробництва стабільними компонентами помольної партії щонайменше 10 діб роботи. З урахуванням необхідності роздільного зберігання різних партій, крім загальної місткості, важливим аспектом є наявність окремих ємностей за кількістю. Склад може бути як підлогового типу, так і силосного (елеватор). Однак при виборі типу сучасних силосів з легких сталевих конструкцій перевагу слід надавати силосам з конусними днищами. Такі силоси при розвантаженні повністю випорожняються, що не вимагає ручного зачищення після зберігання кожної партії. Зерно, що подається в переробку, не повинно перевищувати встановлені показники засміченості. Порушення таких норм невідворотно тягне за собою різке зниження якості борошна, що виробляється. Тому склад сировини бажано оснащувати засобами очищення. Перевагу слід надавати елеваторним сепараторам, так як млинові сепаратори малопродуктивні для роботи в режимі приймання зерна.
У виробничому корпусі (власне млині) зерно готують до помелу та розмелюють з отриманням готової продукції – борошна та висівок. Основні етапи підготовки включають складання помольної партії, очищення зерна та кондиціювання (зволоження до певної вологості з подальшим витримуванням у бункерах). У розмельному відділенні основу складають операції багаторазового послідовно-паралельного подрібнення та просіювання. Сучасні тенденції створення млинових виробництв націлені на розмелювання зерна за скороченою структурою. При цьому потрібно менше одиниць обладнання, менше площі, електроенергії тощо, що суттєво знижує витрати на виробництво та експлуатацію. Однак, виключення низки технологічних операцій та збільшення навантажень на обладнання негативно позначається на результатах переробки. Проте ефективне ведення таких помелів доведено практикою, хоча й потребує спеціальної, особливо ретельної підготовки зерна. З іншого боку, саме у підготовці зерна знаходяться величезні резерви підвищення ефективності переробки за будь-якої структури помелу. Тому, при виборі або створенні млина, оснащеності засобами підготовки зерна має бути приділено максимальну увагу.
Технологічному процесу помелів характерна ієрархічна будова. Однак, необхідність послідовно-паралельної обробки обумовлює складну систему безперервного руху безлічі потоків, що відрізняються як за продуктивністю, так і за якістю продуктів, що переміщуються. Переміщення потоків продуктів за заданими маршрутами, а також можливість оперативної зміни їхнього напряму забезпечується комунікацією механічного, пневматичного та самопливного транспорту. Найбільш економічним і технічно доцільним варіантом є вертикально орієнтована комунікація, коли він продукт піднімається вгору і обробляється, надходячи з машини в машину самопливом. Мінімальна кількість «підйомів», а також усіх транспортних пристроїв, за максимальної «маневреності» маршрутів, забезпечується облаштуванням млина в кілька рівнів (поверхів). Компановка млина «у висоту» створює також сприятливі умови для ефективного вирішення цілого ряду технічних та технологічних завдань, що зрештою позначається істотним підвищенням якості та виходу борошна. Практика показує, що виробництво продуктивністю до 100 т/добу слід вибудовувати в чотири, а понад 100т/добу – на п’ять і більше поверхів. Тим не менш, багато млинових виробництв створюються «вшир». Реалізація таких рішень часто викликана прагненням замовників «всунути» виробництво борошна в пристосований склад або ангар. У ряді випадків розробники не обґрунтовано жертвують поверховістю з метою економії несучих будівельних металоконструкцій. За впровадження подібних рішень власники таких млинів змушені розплачуватися їхньою низькою ефективністю.
Між виробленням борошна та його відвантаженням споживачеві завжди існують розриви часу, що використовуються підготовки партій готової продукції. Така підготовка може здійснюватись за кількома схемами. На млинах малої продуктивності сорти борошна формують безпосередньо у виробничому корпусі і зберігають до відвантаження у складах зберігання готової продукції в мішках, дрібній тарі та (або) у безтарному вигляді. З підвищенням продуктивності млина зберігання великих обсягів борошна у тарі проблематично. Тому вироблену за сортами борошно зберігають у безтарному вигляді, виробляючи її зашивку в мішки або фасування в дрібну тару безпосередньо перед відвантаженням. За такої організації вантажопотоків вибійне, фасувальне відділення та склади готової продукції поєднують у цех готової продукції. Часто виникають ситуації, коли на момент переробки зерна у виробничому корпусі невідомо борошно яких сортів, у яких кількостях, у якому вигляді та коли саме буде відвантажено. У таких випадках доцільно виводити з виробничого корпусу кілька потоків борошна, зберігати їх окремо у безтарному вигляді та змішувати з формуванням необхідних сортів у міру потреби. Зазвичай у цеху готової продукції передбачають збагачення борошна мікродобавками, а також гранулювання висівок. Як показує досвід, для забезпечення безперебійної роботи млина в умовах сучасного господарювання ємність збережених потужностей повинна бути розрахована не менше ніж на 5-6 діб зберігання всієї продукції, що виробляється.
Залежність результатів помелів від величезної кількості різнорідних факторів не дозволяє повністю покласти управління процесами виробництва борошна навіть на найсучасніші та найдосконаліші машини. Технологія борошномелля є однією з найскладніших у харчовій та переробній промисловості, а кваліфікація технолога, званого по-старому крупником – швидше ремесло, ніж спеціальність. Завдяки постійному та кваліфікованому втручанню крупчатника у процеси помелу забезпечуються технологічні режими на кожному етапі переробки, близькі до оптимальних і як наслідок – найкращі кінцеві результати. Для об’єктивної оцінки ситуації крупчатнику необхідно мати якісні та кількісні показники роботи виробництва, що забезпечується організацією та систематичним виконанням лабораторного та оперативного контролю. Лабораторний контроль здійснює виробничо-технічна лабораторія (ПТЛ). Оперативний контроль ведеться на робочих місцях виробничим персоналом із забезпеченням встановлених режимів операцій та їх ефективності.
Для кожної зміни виробничого персоналу обов’язковим є облік виконаної роботи зі складанням первинної звітної документації. Результати роботи визначаються наприкінці кожної зміни та оформляються відповідно до прийнятої на підприємстві форми. Однак, в обов’язковому порядку повинні містити повні та достовірні відомості про кількість та якість зерна переданого (прийнятого) у переробку, вироблення (передачі на склад) готової продукції, витрати тари, утилізації відходів тощо. Збереження матеріальних цінностей на всіх етапах переміщення в процесі виробництва забезпечується лише їхньою відповідальною передачею за якістю (з використанням лабораторного контролю) та кількістю (з використанням вагової техніки). Визначення точних показників роботи протягом місяця чи декаду здійснюють шляхом повного вимелу всього що надійшов звітний місяць зерна з випорожненням всіх бункерів і зупинкою виробництва, тобто проводять зачистку.
Тенденції розвитку вітчизняного борошна обумовлюються обмеженістю реалізації борошна масштабами єдиного по-справжньому надійного партнера – внутрішнього ринку. Цілком зрозуміло, що в такій ситуації частина борошномелля буде представлена десятком виробництв національного масштабу, які підтримуються, наприклад, державними замовленнями або корпоративною прив’язкою до великих споживачів. Друга частина – це безліч виробництв регіонального рівня продуктивністю від 30 до 150 т/добу, які значно переважають за сумарними обсягами переробки. З точки зору економічної доцільності борошномельне тяжіє до місць виробництва зерна, які є також місцями розміщення дешевших виробничих площ та робочої сили. Водночас такі виробництва націлені на не надто віддалених міських споживачів. З урахуванням постійного зростання вартості перевезень зазначені тенденції посилюватимуться. Створення ефективних та прибуткових борошномельних виробництв з урахуванням рівня їх технічної складності та капіталомісткості цілком «по зубах» як окремим агропромисловим підприємствам чи холдингам, так і регіональному бізнесу в цілому. Тому завданням переважної кількості борошномельних підприємств буде регіональне лідерство, яке забезпечує подальшим розширенням виходу ринку через створення виробництв макаронів, хліба, продуктів швидкого приготування тощо. Організаційно-технічний рівень таких підприємств має забезпечувати сувору мінімізацію витрат сировини та енергії, лавірування у межах кількох «сильних» позицій асортименту, своєчасну реакцію на зміну попиту та швидке заповнення нових товарних категорій.
На закінчення слід зазначити, що борошномельні виробництва є складними інженерними спорудами та їх необхідно створювати за заздалегідь розробленими проектами. Рівень технічних завдань, вирішуваних у процесі створення виробництва, набагато вищий за рівень компетенції «експлуатаційників» навіть найвищої кваліфікації. Така робота під силу групам фахівців, які глибоко володіють необхідним комплексом знань, де технології виробництва борошна займають центральне місце.
