А.П. Верещинський, канд. техн. наук, генеральний директор ТОВ «ОЛИС» (м. Одеса)
Деякі агропромислові підприємства і холдинги, досягнувши успіху в питаннях виробництва зерна, прагнуть створити або розширити його переробку. Часто в їхнє поле зору потрапляє млинове виробництво з вироблення пшеничного сортового борошна. Наші спостереження показують, що більшість керівників, які освоюють цей новий для себе вид бізнесу, схильні до помилок у виборі ефективних засобів його реалізації. Для борошномельного виробництва характерна глибока специфіка, що виходить далеко за межі розповідей менеджерів з продажу того чи іншого виробника обладнання. У цій статті ми все-таки спробуємо, без особливого впровадження в технологічні аспекти, прояснити хоча б основні організаційно-технічні підходи до створення успішного млинового виробництва
ІМПОРТНЕ ЧИ ВІТЧИЗНЯНЕ?
За радянських часів розвитку борошномельного виробництва, як одному з головних складових продовольчої безпеки країни, приділялося величезне значення. На момент розпаду Радянського Союзу наша борошномельна галузь, як жодна галузь харчової промисловості, мала науково-технічний і виробничий потенціал світового рівня. Це стало результатом розпочатого в 70-ті роки масштабного переозброєння галузі. Основою переозброєння стали технології та обладнання швейцарської фірми «Бюллер». Вітчизняне борошномельництво отримало не тільки найпередовіші засоби виробництва від світового лідера, а й права на їх серійне відтворення. Наша наука доповнилася світовим досвідом і вийшла на сучасні рубежі впроваджень. Разом з тим, основу борошномелья становить механіка, аеродинаміка та біохімія – науки не нові й усталені. Поштовх розвитку технології та техніки помелів, що почався як у нас, так і за кордоном у повоєнні роки, до кінця минулого століття перемістився на рівень удосконалень. Тому, навіть нині, для створення сучасного, технічно конкурентного млинового виробництва зовсім не обов’язково купувати імпортне обладнання або залучати зарубіжних фахівців. І те й інше в нас поки що є. Як показує практика, млини вітчизняного виробництва щонайменше втричі дешевші від імпортних виробництв, з такими самими показниками роботи. Проте, бум міні-млинів, що наспіх облаштовуються, змінився на більш тоннажні виробництва, але переважно імпортні. Серед технічно відсталого, часто кустарного устаткування трапляються виробництва і світових лідерів. Однак переважна їх більшість також не здатна забезпечити стійку прибутковість переробки в наших умовах господарювання. Ці виробництва створені для інших помелів, іншої пшениці, розраховані на інші умови експлуатації та інші результати.
Таким чином, величезний термін окупності більшості новостворених виробництв є обов’язковою, але не єдиною платою їхніх володарів за технічне невігластво, а також надмірну довіру до продавців «передових технологій» і «НОУ-ХАУ».
Як правило, початкове сприйняття млина у більшості потенційних інвесторів концентрується на виробничому корпусі. Безсумнівно, це важлива частина, але лише тільки частина виробництва. Будь-який борошномельний завод, навіть найменшої продуктивності, окрім виробничого корпусу (власне млина) в обов’язковому порядку містить склад сировини, цех (склад) готової продукції, систему лабораторного, оперативного контролю та управління виробничим процесом, систему обліку та оформлення операцій із зерном. За своїми витратами на створення, перелічені складові можна порівняти з витратами на виробничий корпус. Однак без будь-якої з них успішне ведення виробництва неможливе.
ЯК УПРАВЛЯТИ ЯКІСТЮ БОРОШНА?
Відомо, що для забезпечення успішних продажів якість виробленої продукції має задовольняти нормативні вимоги і бути стабільною. Стосовно борошна, цю умову можна виконати, переробляючи зерно з певними стабільними властивостями. Однак партії зерна, що надходять, завжди відрізняються значною різноманітністю. Отримання партії зерна заданих характеристик (помольної партії), досягається змішуванням у необхідних пропорціях двох-трьох вихідних партій (компонентів). Зміна в помольній партії кількості або якості компонентів вимагає зміни режимів переробки, що завжди пов’язано з втратами якості та виходу борошна. У зв’язку з цим помольну партію необхідно складати на тривалий період роботи, що потребує запасу вихідних партій зерна. Таким чином, склад сировини повинен забезпечувати приймання, роздільне розміщення, зберігання і подачу у виробництво вихідних партій зерна. Його місткість повинна дозволяти безперебійне забезпечення виробництва стабільними компонентами помольної партії не менше ніж на 10 діб роботи. З урахуванням необхідності роздільного зберігання різних партій, крім загальної місткості, важливим аспектом є наявність окремих ємностей за кількістю. Склад може бути як підлогового типу, так і силосного (елеватор). Однак під час вибору типу сучасних силосів із легких сталевих конструкцій перевагу слід віддавати силосам із конусними днищами. Такі силоси під час розвантаження спорожняються повністю, що не потребує ручного зачищення після зберігання кожної партії. Зерно, що подається в переробку, не повинно перевищувати встановлені показники засміченості. Порушення таких норм неминуче тягне за собою різке зниження якості вироблюваного борошна. Тому склад сировини бажано оснащувати засобами очищення. Перевагу слід віддавати елеваторним сепараторам, оскільки млинові сепаратори малопродуктивні для роботи в режимі приймання зерна.
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ПОМЕЛУ
У виробничому корпусі (власне млині) зерно готують до помелу і розмелюють з отриманням готової продукції – борошна і висівок. Основні етапи підготовки включають складання помольної партії, очищення зерна та кондиціонування (зволоження до певної вологості з подальшим витримуванням у бункерах). У розмелювальному відділенні основу складають операції багаторазового послідовно-паралельного подрібнення та просіювання. Сучасні тенденції створення млинових виробництв націлені на розмелювання зерна за скороченою структурою. При цьому потрібно менше одиниць обладнання, менше площі, електроенергії тощо, що істотно знижує витрати на створення та експлуатацію. Однак, виключення низки технологічних операцій і збільшення навантажень на обладнання негативно позначається на результатах переробки. Проте ефективне ведення таких помелів доведено практикою, хоча й потребує спеціальної, особливо ретельної підготовки зерна. З іншого боку, саме в підготовці зерна знаходяться величезні резерви підвищення ефективності переробки за будь-якої структури помелу. Тому, при виборі або створенні млинового виробництва, оснащеності засобами підготовки зерна має бути приділена максимальна увага.
Технологічному процесу помелів характерна ієрархічна будова. Однак необхідність послідовно-паралельної обробки зумовлює складну систему безперервного руху безлічі потоків, що відрізняються як за продуктивністю, так і за якістю переміщуваних продуктів. Переміщення потоків продуктів за заданими маршрутами, а також можливість оперативної зміни їхнього напрямку забезпечується комунікацією механічного, пневматичного та самопливного транспорту. Найбільш економічним і технічно доцільним варіантом є вертикально орієнтована комунікація, за якої продукт піднімається вгору й обробляється, надходячи з машини в машину самопливом. Мінімальна кількість «підйомів», а також усіх транспортних пристроїв, за максимальної «маневреності» маршрутів, забезпечується облаштуванням млину в кілька рівнів (поверхів). Компонування млина «у висоту» створює також сприятливі умови для ефективного вирішення цілої низки технічних і технологічних завдань, що в остаточному підсумку обертається істотним підвищенням якості та виходу борошна. Практика показує, що виробництва продуктивністю до 100 т/добу слід вибудовувати в чотири, а понад 100 т/добу – в п’ять і більше поверхів. Проте багато млинових виробництв створюються «вшир». Реалізація таких рішень часто викликана прагненням замовників «всунути» виробництво борошна в пристосований склад або ангар. У низці випадків розробники необґрунтовано жертвують поверховістю з метою економії несучих будівельних металоконструкцій. За впровадження подібних рішень власники таких млинів змушені розплачуватися їхньою низькою ефективністю.
Вибираємо млин для виробництва борошна
Постачальники млинів часто надають розрахунки окупності обладнання. Такі розрахунки показують термін окупності, як правило, від 4-х до 9-ти місяців, які є суто орієнтовними, оскільки в них неможливо врахувати місцеві умови експлуатації млина.
Для порівняння різних типів млинів можна використовувати формулу, яка містить головні критерії оцінки результату помелу (вихід борошна та його якісний показник – зольність):
Кт = I x (Z0 – Z1) / Z0,
де Кт – коефіцієнт технологічної ефективності;
I – вихід борошна, %;
Z0 – зольність зерна, що надходить у помел, %;
Z1 – зольність борошна, %.
Приклад:
Якщо зольність пшениці дорівнює 1,85%, зольність ендосперму – 0,42%, вміст ендосперму – 80%, то
Кт = 80% х (1,85% – 0,42%) / 1,85% = 61,84
Деякі з виробників млинових установок завищують показник виходу високосортного (низькозольного) борошна або ж вказують величини, досягнуті під час переробки пшениці, якість якої значно вища за середню.
Важливим є визначення фактичного виходу борошна і висівок при помелі. Саме цей показник визначає ефективність помелу і зрештою рентабельність млина, що і для власника становить підвищений інтерес. Під час вибору млина не слід керуватися тільки його паспортними даними, необхідно мати у своєму розпорядженні результати його випробувань у процесі дослідного помелу на місцях.
За даними ТОВ «Промлайн», Росія
ЗБЕРІГАННЯ ГОТОВОГО ПРОДУКТУ – БОРОШНА
Між виробленням борошна та його відвантаженням споживачеві завжди існують розриви в часі, що використовуються для підготовки партій готової продукції. Така підготовка може здійснюватися за кількома схемами. На млинах малої продуктивності сорти борошна формують безпосередньо у виробничому корпусі та зберігають до відвантаження у складах зберігання готової продукції в мішках, дрібній тарі та (або) в безтарному вигляді. З підвищенням продуктивності млина зберігання великих обсягів борошна в тарі проблематичне. Тому вироблене за сортами борошно зберігають у безтарному вигляді, роблячи його зашивання в мішки або фасування в дрібну тару безпосередньо перед відвантаженням. При такій організації вантажопотоків вибійне, фасувальне відділення і склади готової продукції поєднують у цех готової продукції. Часто виникають ситуації, коли на момент переробки зерна у виробничому корпусі невідомо, борошно яких сортів, у яких кількостях, у якому вигляді та коли саме буде відвантажено. У таких випадках доцільно виводити з виробничого корпусу кілька потоків борошна, зберігати їх окремо в безтарному вигляді та змішувати з формуванням необхідних сортів у міру необхідності. Зазвичай у цеху готової продукції передбачають збагачення борошна мікродобавками, а також гранулювання висівок. Як показує досвід, для забезпечення безперебійної роботи млина в умовах сучасного господарювання місткість потужностей, що зберігають, має бути розрахована не менше ніж на 5-6 діб зберігання всієї продукції, що виробляється.
КЕРУВАТИ ПРОЦЕСОМ МАЄ ЛЮДИНА
Залежність результатів помелів від величезної кількості різнорідних чинників не дає змоги повністю покласти управління процесами виробництва борошна навіть на найсучасніші та найдосконаліші машини. Технологія борошномелю є однією з найскладніших у харчовій і переробній промисловості, а кваліфікація технолога, званого по-старому крупчатником, – скоріше ремесло, ніж спеціальність. Завдяки постійному і кваліфікованому втручанню крупчатника в процеси помелу забезпечуються технологічні режими на кожному етапі переробки, близькі до оптимальних, і як наслідок – найкращі кінцеві результати. Для об’єктивної оцінки ситуації крупчатнику необхідно володіти якісними та кількісними показниками роботи виробництва, що забезпечується організацією та систематичним виконанням лабораторного й оперативного контролю. Лабораторний контроль здійснює виробничо-технічна лабораторія (ВТЛ). Оперативний контроль ведеться на робочих місцях виробничим персоналом із забезпеченням встановлених режимів проведених операцій та їх ефективності.
Для кожної зміни виробничого персоналу обов’язковим є облік виконаної роботи зі складанням первинної звітної документації. Результати роботи визначаються наприкінці кожної зміни й оформляються відповідно до прийнятої на підприємстві форми. Однак, в обов’язковому порядку повинні містити повні та достовірні відомості про кількість і якість зерна, переданого (прийнятого) в переробку, вироблення (передачу на склад) готової продукції, витрачання тари, утилізацію відходів тощо. Збереження матеріальних цінностей на всіх етапах переміщення в процесі виробництва забезпечується тільки їх відповідальною передачею за якістю (з використанням лабораторного контролю) і кількістю (з використанням вагової техніки). Визначення точних показників роботи за місяць або декаду здійснюють шляхом повного вимолу всього зерна, що надійшло за звітний місяць, з випорожненням усіх бункерів і зупинкою виробництва, тобто проводять зачистку.
Середні економічні показники роботи млинів продуктивністю 30-100 т/добу. на січень 2009 р.
Витрати на переробку однієї тонни зерна – 1265 грн., з них:
- середня вартість тонни зерна в помольній партії – 1050 грн.;
- вартість споживання електроенергії – 50 грн.;
- вартість мішкотари – 40 грн.;
- витрати на заробітну плату – 75 грн.;
- невраховані витрати – 50 грн.
Виручка від реалізації готової продукції, отриманої від переробки однієї тонни зерна, – 1512 грн., а саме:
- 570 кг борошна вищого ґатунку за ціною 21 грн./кг на суму 1197 грн.;
- 150 кг борошна першого ґатунку за ціною 1,6 грн./кг на суму 240 грн.;
- 250 кг висівок за ціною 0,3 грн./кг на суму 75 грн.;
- 30 кг – відходи, що не підлягають реалізації, і втрати.
Дохід підприємства від переробки однієї тони зерна: 1512 – 1265 = 247 грн.
Величина витрат, необхідних для створення млинового виробництва, перебуває в межах 60-80 тис. грн. на одну тонну добової продуктивності млина. Нескладно порахувати, що витрати на створення млинового бізнесу «з нуля» приблизно відповідають його річному доходу. Таким чином, при правильних підходах до створення млинового виробництва термін окупності інвестицій не повинен перевищувати одного року.
За матеріалами ТОВ «ОЛИС»
БОРОШНОМЕЛЬНА ЕКОНОМІКА
Тенденції розвитку вітчизняного борошномелья обумовлюються обмеженістю реалізації борошна масштабами єдиного по-справжньому надійного партнера – внутрішнього ринку. Цілком зрозуміло, що в такій ситуації частина борошномела буде представлена десятком виробництв національного масштабу, підтримуваних, наприклад, державними замовленнями або корпоративною прив’язкою до великих споживачів. Друга частина – це безліч виробництв регіонального рівня продуктивністю від 30 до 150 т/добу, що значно переважають за сумарними обсягами переробки. З погляду економічної доцільності борошномельня тяжіє до місць виробництва зерна, які є також місцями розміщення дешевших виробничих площ і робочої сили. Водночас такі виробництва націлені на не надто віддалених міських споживачів. З урахуванням постійного зростання вартості перевезень зазначені тенденції будуть посилюватися. Створення ефективних і прибуткових борошномельних виробництв з урахуванням рівня їхньої технічної складності та капіталомісткості цілком «до снаги» як окремим агропромисловим підприємствам або холдингам, так і регіональному бізнесу загалом. Тому завданням переважної більшості борошномельних підприємств буде регіональне лідерство, що забезпечується подальшим розширенням виходу на ринок через створення виробництв макаронів, хліба, продуктів швидкого приготування тощо. Організаційно-технічний рівень таких підприємств має забезпечувати сувору мінімізацію витрат сировини та енергії, лавірування в рамках кількох «сильних» позицій асортименту, своєчасну реакцію на зміну попиту і швидке заповнення нових товарних категорій.
Насамкінець слід зазначити, що борошномельні виробництва є складними інженерними спорудами і їх необхідно створювати за заздалегідь розробленими проектами. Рівень технічних завдань, що вирішуються в процесі створення виробництва, набагато вищий за рівень компетенції «експлуатаційників» навіть найвищої кваліфікації. Така робота під силу групам фахівців, які глибоко володіють необхідним комплексом знань, де технології виробництва борошна посідають центральне місце.
КОМЕНТАРІЇ
Віктор Корчагін, директор ТОВ АП «Протос», Одеська обл.
На сьогоднішній день розвитку борошномельного бізнесу відверто не сприяє ціла низка факторів. По-перше, надлишок потужностей для помелу зерна. По-друге, постійне втручання держави в розвиток борошномельної галузі, зокрема запровадження обмеження рентабельності борошномелів і хлібопекарів. Інтервенції борошна з Держрезерву значно знижують ціни на борошно, що робить виробництво борошна ще менш рентабельним. Держава все турбується, щоб, не дай Боже, ціни на хліб не піднімалися. А ми, борошномели, тим часом продаємо свої виробничі потужності. Я, наприклад, два млини вже продав, собі залишив один, останній млин і елеватор.
В умовах дуже низької якості зерна надзвичайно важко виробити якісне борошно, яке могло б відповідати європейським або, припустимо, ізраїльським стандартам. Як наслідок, фактично, єдиним ринком збуту є ринок внутрішній. Хоча налагодження експорту борошна за кордон у принципі можливе.
Якщо ж хтось за нинішніх умов все ж таки наважиться піти на створення бізнесу з виробництва борошна, такий сміливець має заздалегідь забезпечити собі ринок збуту, принаймні, для 50% виробленої продукції. А зараз, щоб знайти ринки збуту, потрібно докласти неабияких зусиль. І, до речі, потрібно також пам’ятати: відстрочка платежу за куплене борошно триватиме від 7 до 60 днів. Тож потенційний борошномол має бути готовий два місяці працювати на голому ентузіазмі.
Анатолій Яхвак, директор СПД «Яхвак», Одеська обл.
Сьогодні існує велика конкуренція на ринку борошна, особливо в Одеській області. Тому, якщо людина справді хоче зайнятися борошномельним бізнесом, їй не обійтися без добре підготовленої команди, вагомого стартового капіталу, розуміння, що, власне, вона від млина хоче отримати. Адже молоти борошно – це непросте заняття, з безліччю нюансів, про які не можна розповісти за десять хвилин. Для цього потрібна, швидше, ціла лекція.
Дуже важливим для борошномела є ринок збуту своєї продукції. Внутрішній ринок насичений пропозиціями борошна різних сортів, але якщо домогтися хороших якісних показників борошна, реалізувати свій продукт можна буде завжди. До речі, в деяких європейських країнах якість борошна навіть гірша, ніж виробляють українські господарства зараз.
Для помелу краще використовувати вітчизняне обладнання. Хоча млини вітчизняного виробництва в чомусь, можливо, і програють закордонним аналогам, але за співвідношенням ціна/якість, а також за можливостями подальшого обслуговування наше млинове обладнання краще за імпортне.
Опубліковано за матеріалами «ЗЕРНО» № 03 (35) 2009 р.
Всеукраїнський журнал сучасного агропромисловця
