Пшениця, нарівні з житом, вівсом і ячменем, відноситься до справжнім хлібам, але, в відмінність від них, характеризується найбільшою різноманітністю сортів. Цей злак культивують в сільськогосподарській сфері, з його робиться пшеничне борошно і корма для тварин.
Пшениця як зернова культура
Пшениця є трав’янистою рослиною. Численні дослідження показали, що місцем походження вважається Туреччина. Поява злака сталася тисячоліття тому, далі він зазнав безліч змін в зв’язки з людським чинником. Мінялися не тільки візуальні характеристики рослини, але і його головні властивості.
У висоту пшеничне стебло в залежності від сорти може бути від 30 до 150 див. Стеблинки є порожнистими і прямостоячими, є явні вузли, одно рослина зазвичай має до 12 стебел. У ширину листи можуть досягти 20 мм, мають лінійну плоску форму з прожилками, розташованими паралельно.
Коренева система цього злака — мочкувата, суцвіття є складним прямим колосом 4-15 см в довжину, він може бути яйцеподібної або подовженої форми. Сама квітка злака має по дві луски, плівки і рильця, а також три тичинки. У процесі дозрівання утворюються зернові плоди.
Пшениця є продовольчою культурою, яка дуже цінується в багатьох країнах світу, адже з її зерен роблять хлібопекарські і макаронні вироби, кондитерку, вона бере участь в приготуванні таких алкогольних напоїв, як пиво і горілка. Також це відмінний корм для домашніх тварин, які роблять корисні продукти харчування.
Пророщені зерна пшениці є популярними і ефективною активною добавкою, оскільки містять велику кількість корисних речовин, мінералів і вітамінів. Постійне їх вживання позитивно впливає на метаболізм, підвищує тонус, імунітет і покращує енергетичний баланс. У складі пшениці є присутніми клітковина, вітаміни У і Е, магній, фосфор, лінолева кислота, калій, пектин і інші компоненти, що благотворно впливають на організм.
Продукти з пшениці приводять в норму роботу печінки, прискорюють діяльність травної системи, активізують мозкову активність і зміцнюють серце і посудини. Вуглеводи з такої їжі подарують заряд енергії, а клітковина допоможе в боротьбі з зайвими кілограмами. Пшениця є потужним антиоксидантом і містить фитоэстрогены, які зменшують вірогідність появи онкологічних захворювань.
На сьогоднішній день існує розділення злака на дві групи в залежності від типів колосків і соломинок:
- справжні пшениці;
- полби.
Зерно першої групи з легкістю відділяється від квіткової плівки, колос тут надійно прикріплений до стеблу, а соломина досить пружна і гнучка, вона не дробиться при молотьбі. Зерна другої групи погано відділяються від плівки, колос не так міцно сидить на стеблі, соломина при молотьбі розбивається досить легко.
Існує також розділення по твердості. Яскравими представниками м’яких сортів є: сандомирка, куявская, самарка, червоноколоска, костромка. Серед твердих виділяють краснотурку, гановку, чорноколоску, белотурку. Вони мають явні відмінності.
У м’яких сортів пшениці соломина тонкостінна, по усій довжині порожниста, колос ширший. Ості тут практично відсутні, а зерна короткі, пузаті до середині і не такі ребристі. Колос твердих сортів схожий на очерет, має подовжені плівки, зерна міцно сидять, тому для молотьби знадобляться значні зусилля. Ості твердих сортів можуть бути більше розміру колосу в кілька разів, а самі зерна довгі і схожі на насіння іржі.
У цій класифікації є ще один тип — дурум. Він досить твердий, але відрізняється високою кількістю клейковини. Таку пшеницю використовують як в пекарній справі, так і у сфері виробництва макаронних виробів.
Задіювання пшениці в різних напрямах промисловості, пов’язаних з їжею, визначається її твердістю. З м’яких сортів виготовляється хлібопекарське борошно, а з твердих — крупа і макарони, оскільки клейковина з них сильна і пружна. Варто відмітити, що виробництво круп і макаронів — трудомісткий процес, в який включені не тільки люди, але і машини, здатні переробляти великі об’єми.
Слід звернути увагу на такі показники, як скловидна і борошниста. Якщо зерно розтріскується на частки неправильної форми і має усередині жовтуватий напівпрозорий відтінок, його називають скловидним. Борошнисті зерна легко розплющити, внутрішність у них білого кольору.
Розділення пшениці на класи
У залежності від того, підходить чи конкретна культура для вживання в їжу, виділяють п’ять основних класів пшениці. Їсти можна лише зерна перших чотирьох класів. У увага приймаються такі показники оцінки якості борошна, як зміст клейковини, колірний відтінок, зовнішній вигляд, скловидна і запах. Важливим також являється критерій наявності пророслих зерен і сміття. У продовольчій пшениці важливі якість і кількість клейковини, а також нявність білку. Ще один принциповий показник — засміченість зерна, яка визначається спеціальними приладами.
Для пекарних цілей потрібний високий вміст клейковини. Пшеницю вищого, першого і другого класів називають сильною, нею покращують інші, нижчі групи. Таке борошно роблять тільки з зерен, які відповідають найвищим вимогам і нормам.
Третій клас має не менше 23 % лейковины, його застосовують для виготовлення хліба і хлібобулочної продукції. До четвертому відносять слабку пшеницю, яка потребує поліпшенні вищими сортами. П’ятий — це фуражний клас, призначений в Україні для корму тварин.
У роботі з злаковими використовуються не тільки зерноочистительные машини, але і спеціальні пристосування і прилади для оцінки якості зерна. Одним з таких являється ИДК.
Цей пристрій показує індекс деформації клейковини. Чим цей показник нижчий, тим вище зернова якість. Хорошим є індекс від 45 до 75, а задовільним — 80-100.
Основні типи пшениці
По характеристикам, пов’язаним з аспектами ботаніки, і термінам, в течія яких культура дозріває, виділяю таку пшеницю:
- м’яку червонозерну ярову;
- тверду ярову;
- білозерну ярову;
- м’яку озиму червонозерну;
- м’яку озиму білозерну;
- тверду озиму білозерну.
Перший тип має підтипи: з скловидною від 75 % й бордовою внутрішністю, з 60 % і червоною серединою, з 40 % і рожевуватою серцевиною і до 40 % з жовтим зерном. Другий тип ділиться на підтип з скловидною від 70 % і коричневим зерном, а також з золотистою внутрішністю, але без нормування консистенції. Білозерна ярова пшениця буває з скловидною більше і нижче 60 %. Четвертий тип має підтипи, аналогічні першому.
Якщо пшениця втрачає колірний відтінок в результаті неправильного дозрівання або зберігання, то коли проводиться післяжнивне очищення зерна, такі екземпляри маркіруються як знебарвлені або такі, що потемніли.
У чим відмінність озимої і ярової пшениці?
Окрім безлічі різновидів і сортів цього злака, існує ділення на озимий і яровий типи. Ця класифікація грунтована на особливостях періоду зростання злакової рослини.
Озиму пшеницю висівають з кінця літа до середини осені, вона дозріває в початку або середині наступного літа. Цей тип відрізняється більш високим показником врожайності, але його краще культивувати в областях з м’яким кліматом і снігових зим. За холодний період насіння загартовується, насичується вологою і при першому теплі швидко сходять і активно йдуть в зростання.
Ярову пшеницю сіють в період з березня по травень, для її повного дозрівання треба не менше 100 безморозних днів. Урожай таких злаків збирають в початку осені. Цей тип більше посухостійкий, тому легше переносить жаркі сонячні дні, але не любить сусідство з бур’янами, це може негативно позначитися на якості урожаю. Ярова пшениця відома відмінними хлібопекарськими якостями, але при вирощуванні важливо вносити в грунт спеціальні добрива.
Зернову масу, як правило, не можна назвати однорідною. Окрім самого зерна, допускається декілька видів домішок. Фракції — це цілісні і злегка пошкоджені зерна. До домішкам відносяться наступні види:
- наполовину уражені шкідниками або биті зерна без визначення різновиду дефектів;
- насіння, що характеризується роздуттям, зеленуватим відтінком, а також ті, на які давили;
- ушкодження, що мають, з оболонками коричневого або молочного відтінків;
- ті, які проросли, втратили природний колір або деформувалися;
- частинки полбы, іржі і інших злакових;
- домішки різних зернових і зернобобових рослин.
Смітними домішками є:
- залишки органічного і мінерального походження;
- частини і зерна малоцінних некультивованих рослин;
- зерна, уражені фузариозом, а що також набули чорного кольору;
- шкідливі домішки (наприклад, додавання трихосемида, софора, головешка і т. п.).
У промислових масштабах усе це сортується, фіксується і відбирається, щоб отримати дійсно якісні продукти для різних цілей.
Умови отримання хорошого урожаю пшениці
Пшениця, як і інші злакові культури, вимоглива до грунту і технологіям обробки. У залежності від того, затята або озима пшениця вирощується, треба дотримуватися певних рекомендацій, пов’язаних з посівом, відходом і збором урожаю. Ярову пшеницю потрібно посіяти якомога раніше навесні, коли температура посівного шару досягає 5-6 градусів Цельсія.
Озиму сіють в кінці літа узкорядным способом. Відхід за злаковими рослинами передбачає застосування спеціальних катків, борін, а також засобів боротьби з бур’янами. Ярова пшениця до їм особливо уразлива.
Для боротьби з шкідниками злакових використовують спеціальні обприскувачі, хімічні склади і інсектициди. При необхідності і тривалій відсутності опадів треба проводити автоматизований полив пшениці, щоб вона дала хороший урожай. Дозрілі зерна збирають методом роздільного або прямого комбайнування і обробляють з допомогою спеціального устаткування для зернопереробної промисловості.
Чим більше сучасних технологій задіяні в процесі посіву, відходу і збору зерна, тим якісніше кінцевий продукт і менше людських трудовитрат. Існує великий асортимент приладів і спеціальних вимірювальних пристроїв, які дають точну інформацію о температурі і вологості, допомагають визначити терміни збору урожаю, засміченість і т. д.
Пшениця вважається одним з найдавніших рослин, що активно культивуються людьми на полях. Вона вирощується більше 10 тисяч років і має принципову важливість як сировину, без якої не представляємо життю. І чим відповідальніше ми станемо поводитися в процесі відходу за культурою, тим кращі результати отримаємо.
За додатковою інформацією та консультацією звертайтесь за номером: ☎ +38 (067) 822-85-58.
