Вдало зібравши врожай, слід пам’ятати, що його ще потрібно зберегти, адже за неправильного зберігання майже напевно ви отримаєте незаплановані втрати, які призведуть до зниження прибутку.
Основними факторами, які можуть нашкодити зерну, що зберігається, є:
- внутрішні процеси в зерні;
- мікроорганізми;
- комахи-шкідники.
Внутрішні процеси під час зберігання зерна
За будь-яких умов після збирання зерно продовжує жити. Воно поглинає кисень із повітря, який витрачається на внутрішні хімічні процеси, що призводять до виділення води, вуглекислого газу й тепла. При цьому маса зерна закономірно падає. Тепло, що виділяється, призводить до самозігрівання зернової маси, що сприяє ще більшій інтенсифікації хімічних процесів. Так, за температури 25 градусів і вологості 25 відсотків втрати маси можуть досягати величини 0,3% на добу. Крім цього, вологе і тепле зерно може прорости, що також призведе до втрат і в масі, і в якості.
Найпростіше боротися з цим за допомогою зниження вологості зерна. При зниженні цього параметра до 10-12 відсотків біохімічні процеси завмирають, зерно впадає в стан анабіозу. Також перед початком зберігання зернові очищають від пошкоджених (битих) зерен – через порушення оболонки та більшу поверхню вони дихають у кілька разів інтенсивніше за цілі.
Мікрофлора в зерносховищі
Під час закладання у сховище, зернова маса приносить туди
- бактерії;
- цвіль.
Особливу небезпеку становлять спороутворювальні бактерії (наприклад, сінна і картопляна палички). За сприятливих умов (вологість від 18 до 20 %, температура близько 20°) вони інтенсивно розвиваються, а потрапивши пізніше в борошно, викликають швидке псування хліба (так звана «тягуча хвороба»).
Для запобігання розвитку мікроорганізмів необхідно забезпечувати несприятливі для них мікрокліматичні умови. З одного боку, цього можна домогтися зниженням вологості до рівня 14% і нижче. Причому за вологості близько критичної межі все одно йде мляве пліснявіння, а пересушування зерна загрожує його розтріскуванням. Оптимальним же вважається діапазон вологості 10-11 %.
З іншого боку, зниження життєдіяльності мікроорганізмів забезпечується зміною температурного режиму. Це може бути підвищення температури до 70-80 градусів, що призведе до загибелі мікробів. Однак таке нагрівання також позначиться на схожості, тому воно неприпустиме для насіннєвого зерна.
Також можна знизити температуру до 10 градусів, що призведе до зупинки розмноження бактерій і цвілі. Проморожування навіть за -30° до загибелі плісняви не призводить, і при підвищенні температури вона знову почне розмножуватися. Причому процес розморожування загрожує підвищенням вологості, що погіршить ситуацію.
Крім цього, слід зазначити, що за відсутності обміну повітрям із зовнішньою атмосферою кисень поступово витрачатиметься, його місце займатиме вуглекислий газ. За зниження вмісту кисню нижче п’яти відсотків починає гинути пліснява, за повної відсутності кисню гинуть усі аеробні бактерії. Однак саме зерно при цьому перейде на анаеробне дихання, набуде характерного «комірного» запаху, у ньому почне накопичуватися етиловий спирт, що може погіршити схожість.
Комахи-шкідники
Шкода від комах, що оселяються в збереженому зерні, багатогранна. Вони можуть:
- поїдати зібраний урожай;
- завдавати ушкоджень, що призводять до інтенсифікації дихання та самозігрівання;
- склеювати зернинки в грудочки слиною, з’єднувати павутинням тощо, що збільшує ймовірність засмічення самопливів і випусків.
Як і для мікрофлори, комахи чутливі до вологості, температури та наявності кисню. Так, за температури від 6 до 12 градусів комахи перестають розмножуватися.
Рівень оптимальної вологості для різних комах може сильно відрізнятися: для більшості комах ця величина коливається від 12 до 17 відсотків, для кліщів – від 17 до 20 відсотків. За менших величин ці комахи не можуть розгризти оболонку зерна і різко втрачають здатність до розмноження. Для більшості з них критична межа перебуває на рівні 10-12 відсотків, для деяких точильників – 8 відсотків.
За вмістом кисню комахи більш чутливі, ніж мікроби – зниження його рівня до 10 відсотків зазвичай призводить до їхньої загибелі.
Контроль за мікрокліматичними параметрами
Для моніторингу мікрокліматичних показників використовують:
- вологоміри;
- термометри.
Для зерносховищ найбільш зручним приладом для вимірювання температури є цифрові термоштанги (в асортименті ОЛИС вони представлені моделлю «ТЦ»). За допомогою довгого щупа можна помістити вимірювальний елемент на потрібну глибину й одразу ж побачити актуальні значення параметра.
Для вимірювання вологості найзручнішими будуть переносні моделі вологомірів, за допомогою яких можна проводити вимірювання безпосередньо біля місця зберігання.
